Світова спільнота заради інклюзії: успішне проведення конференції в Університеті «Україна»
Із 25 по 27 листопада 2025 року Університет «Україна» став епіцентром світової освітньої думки, зібравши провідних науковців, практиків та експертів на Міжнародній науково-практичній конференції «Інклюзивне освітнє середовище: проблеми, перспективи та кращі практики». У час, коли створення безбар’єрного та рівного доступу до якісної освіти є глобальним пріоритетом, ця зустріч стала критично важливою платформою для обміну досвідом та спільного пошуку інноваційних рішень. Протягом трьох днів учасники з багатьох країн світу зосередилися на ключових викликах інклюзії та окреслили ефективні стратегії для її впровадження.
У рамках конференції відбулися дві панельні дискусії, кожній з яких вдалося зібрати найавторитетніших вітчизняних та зарубіжних спікерів та експертів. Дискусії були сфокусовані на критично важливих аспектах інклюзії, дозволивши учасникам вийти за межі вузьких секційних тем та сформувати дорожню карту для подальшої міжгалузевої співпраці.
Панельна дискусія №1, присвячена «Ролі інклюзивної політики у розбудові суспільства у період кризи», стала потужною платформою для осмислення того, як принципи рівності та безбар'єрності можуть не лише зберегти, а й посилити суспільство перед обличчям катастрофічних викликів.
Міжнародні експерти представили унікальний погляд на інклюзію в умовах конфлікту та відновлення.
Якоб ван ден Берге (Нідерланди) та Стів Альбан Тінео (Швейцарія), експерти з військової медіації та врегулювання криз, акцентували на тому, що інклюзивна політика є критично важливим інструментом для соціальної згуртованості під час та після конфліктів. Вони підкреслили: залучення всіх груп населення до процесів прийняття рішень (навіть у кризових умовах) сприяє більшій стійкості, довірі та ефективності миротворчих зусиль.
Яна Амельчиць (Україна) продовжила цю думку, зосередившись на розвитку військової медіації в Україні. Вона наголосила, що навички управління конфліктами та медіації є невід’ємною частиною інклюзивного відновлення, допомагаючи реінтеграції ветеранів та цивільного населення у суспільне життя.
Особлива увага була приділена формуванню інклюзивного суспільства в контексті повоєнної відбудови України.
Професор Олександр Радченко (Польща) висвітлив тему «Ветерани війни як об'єкт соціальної інклюзії в повоєнній Україні». Він підкреслив, що інтеграція ветеранів вимагає не просто соціальної допомоги, а системної, комплексної інклюзивної політики, яка гарантує їм рівний доступ до освіти, праці та соціальних послуг.
Олена Олійник (Україна), доктор архітектури, розкрила тему «Інклюзивність як ознака демократичного суспільства і засад сталого розвитку України». Вона переконливо довела: фізична безбар’єрність (універсальний дизайн) є не опцією, а фундаментальною ознакою демократії та ключовою умовою для економічного і соціального відновлення країни.
Анне Фаурсков (Швеція) деталізувала ці аспекти, говорячи про «Функціональну варіацію, доступність та універсальний дизайн», підкреслюючи, що проєктування середовища, яке враховує потреби кожного, є найефективнішим підходом.
Річард Данн (Велика Британія) представив освітню програму «Гармонія», зосередивши увагу на формуванні компетенцій та емоційної рівноваги молоді як елементів інклюзивної освіти майбутнього. Це важливо, оскільки стійкість та психічне здоров'я є невід’ємною частиною інклюзивності у період тривалого стресу.
Людмила Редзенене (Литва), Ірина Таланчук та Ганна Давиденко (Університет «Україна») представили напрацювання та розвиток міжнародного співробітництва у сфері освіти. Вони деталізували, як програми «Соціальна робота» та «Робота з людьми з інвалідністю», а також подвійні дипломи, слугують інструментами академічної мобільності та підвищення якості інклюзивної освіти в Україні.
Загальним лейтмотивом дискусії стала ідея: інклюзія – це не лише про людей з інвалідністю, а про філософію державного управління та суспільної розбудови, яка робить країну сильнішою та стійкішою до будь-яких криз.
Друга панельна дискусія, «Кращі сучасні практики в галузі інклюзії», повністю виправдала свою назву, зібравши експертів, які щоденно впроваджують інклюзію не на словах, а в громадах, університетах та міжнародних проєктах. Обговорення було сфокусоване на конкретних механізмах підтримки, особливо в умовах війни та великої міграції.
Значна частина дискусії була присвячена збереженню людського потенціалу України та ролі міжнародних партнерів:
Ольга Боднар-Петровська (Литва) підняла важливу тему «Українці за кордоном: освіта в Литві та збереження людського потенціалу для України». Її доповідь окреслила успішні практики інтеграції українських студентів у литовське освітнє середовище, підкреслюючи, що ці освітні зв'язки є інвестицією у повоєнне відновлення.
Ірина Саранча (Україна/Фінляндія) проаналізувала «Роль міжнародних програм у розвитку громадських організацій осіб з інвалідністю в Україні» на прикладі Фонду «Абіліс». Вона продемонструвала, як цільове фінансування та співпраця можуть посилювати можливості громадських організацій у наданні послуг та адвокації прав.
Актуальні міжнародні проєкти були представлені Кариною Маслюк (Товариство Червоного Хреста України), яка розповіла про програму «Перезавантаження: розширення можливостей для працевлаштування», спрямовану на підвищення економічної інклюзії вразливих груп.
Університети є ключовими інституціями для формування інклюзивного суспільства
Так, Даміан Возік (Польща) поділився практичним досвідом, розповівши про «Асистенцію студента з інвалідністю як форму підтримки освітнього процесу» у Вищій школі професійної освіти у Вроцлаві, що є прикладом прямої та ефективної підтримки в академічному середовищі.
Професор Ірина Сопілко (Україна) представила критично важливі «Практичні моделі адаптації та реабілітації військових у сучасному освітньому середовищі». Її доповідь окреслила шляхи перетворення освітніх закладів на ефективні центри реінтеграції та відновлення для захисників.
Дискусія також торкнулася філософських та організаційних аспектів інклюзії.
Хав'єр Ф. Гарсія (США) наголосив на важливості «Створення безбар'єрного середовища в громадах», підкресливши, що фізична доступність є основою для соціальної інклюзії.
Ольга Прокопенко (Естонія) та Джон Дж. Джонсон (США) зосередилися на темі лідерства жінок. Вони представили «Лідерство жінок в Україні як рушійну силу інклюзивного суспільства», доводячи, що саме жінки-лідери часто виступають ініціаторами інклюзивних змін і партнерств.
Фелікс Хауг (Німеччина) завершив обговорення акцентом на «Правах людини у воєнний час», нагадавши, що дотримання прав є необхідною передумовою для будь-яких інклюзивних практик.
Дискусія яскраво продемонструвала: кращі інклюзивні практики – це симбіоз міжнародної допомоги, академічного досвіду та цілеспрямованої роботи громадських організацій.
Глибина та різноманітність роботи конференції, показує, що інклюзія розглядалася не лише в соціально-політичному, а й у вузькогалузевому та інноваційному контекстах. Тому наступні два дні роботи конференції були присвячені секційним засіданням, які зібрали широке коло однодумців – від провідних науковців до студентської спільноти. Тематична сегментація за напрямами інститутів Університету «Україна» дозволила глибоко опрацювати вузькоспеціалізовані аспекти інклюзії, довівши, що безбар’єрність є міждисциплінарною цінністю.
Освіта, Психологія та Реабілітація – блок секцій, що сфокусувався на безпосередній роботі з людиною та її здоров'ям.
Секція 1. Психолого-педагогічні основи освітньої та соціальної інклюзії. Учасники обговорили новітні методики та підходи до навчання, інклюзивні освітні технології та психологічну підтримку учнів, що є основою для ефективної інтеграції в суспільство.
Секція 2. Медична, фізична та спортивна реабілітація людей з інвалідністю. Фахівці Інституту соціальних технологій представили сучасні розробки та кращі практики у сфері реабілітації, підкреслюючи, що фізичне відновлення є критично важливим для повноцінної інклюзії.
Інновації, Право та Технології – секції, які присвятили роботу інтеграції інклюзії в економіку, правове поле та технологічний прогрес:
Секція 4. Візії інклюзивного майбутнього України: від бізнес-ініціатив до макроекономічної трансформації. Дискусії в рамках Інституту економіки та менеджменту довели, що інклюзія – це вигідна економічна стратегія, яка відкриває нові ринки праці та сприяє сталому розвитку країни.
Секція 5. Інклюзивні інновації: міжнародно-правовий дискурс.Юристи та міжнародники з Інституту права та суспільних відносин зосередилися на гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами, зокрема у сфері прав людей з інвалідністю та їх захисту у воєнний час
Секція 6. Інженерно-технологічні інновації в теорії та практиці формування інклюзивного й здорового освітнього середовища та Секція 7. Інформаційні і комп'ютерні технології та цифровізація інклюзивного середовища. Ці секції (в рамках Інженерно-технологічного інституту та Інституту комп’ютерних технологій) продемонстрували, як цифровізація, штучний інтелект та інженерні рішення можуть створювати дійсно безбар'єрне, розумне та здорове освітнє середовище (наприклад, доступні веб-ресурси, технології асистування, універсальний дизайн просторів).
Секція 8. Міжкультурний вимір інклюзивного освітнього середовища: мова – туризм – дизайн – медіа. Експерти Інституту філології та масових комунікацій розглянули, як мова, туризм і медіа можуть формувати інклюзивну свідомість та усувати стереотипи на культурному рівні.
Секція 3. Майстер-клас «Осінній догляд за навчальною теплою грядкою Розума та закладка експериментальних заглиблених грядок»: Цей практичний захід від Інституту біомедичних технологій став чудовим прикладом терапевтичної та трудової інклюзії, демонструючи можливості для людей з інвалідністю через агротехнічні та екологічні проєкти.
Особлива цінність секційних засідань полягала не лише в оприлюдненні учасниками результатів їхньої професійної діяльності, а й у демонстрації високого рівня особистої відданості справі розвитку, системного впровадження та постійного вдосконалення інклюзивних підходів.
Атмосфера була надзвичайно сприятливою для професійного зростання та нетворкінгу. Відзначалася інтенсивна жива дискусія, генерація проривних ідей, конструктивна взаємопідтримка та консолідоване прагнення до створення повноцінного і безбар'єрного середовища, доступного для всіх без винятку.
Забезпечення синхронного та послідовного перекладу (з англійської мови та на англійську) на Міжнародній конференції лягло на плечі студентів-перекладачів. Їхній професіоналізм був перевірений екстремальними умовами: постійні вимкнення електроенергії, сигнали повітряної тривоги та необхідність зберігати емоційну рівновагу під тиском.
Проте, попри все, вони впоралися майстерно! Кожен виступ супроводжувався професійним перекладом. Це не просто успіх, це справжній акт професійної мужності та стійкості. Молоді перекладачі не просто перекладали – вони передавали глибинні сенси, встановлюючи зв'язок між світом і Україною, долаючи темряву і стрес. Студентська спільнота продемонструвала силу, на яку ми можемо покладатися!
Конференція продемонструвала готовність світової та української спільноти докладати спільних зусиль для розбудови інклюзивного, стійкого та переможного майбутнього. Усі напрацювання, висновки та презентовані практики ляжуть в основу подальших кроків і конкретних рекомендацій для органів влади, освітніх закладів та громадських діячів.
Інклюзія – це наш спільний шлях до відновлення і запорука сильної України!
Автор: Тетяна ЯРОШОВЕЦЬ
